Передріздвяний пізнавальний майстер-клас у Стрийській СЮН
У часі різдвяно-новорічних свят працівники музеїв Стрия влаштовують не тільки тематичні експозиції, а й цікаві зустрічі, майстер-класи. Так, 15 грудня в музеї П. Обаля вихованці гуртків «квітникарі» та «овочівники» Станції юних натуралістів навчилися виготовляти «колядничок». А провела пізнавальний, дивовижний майстер-клас з виготовлення різдвяної атрибутики директор СЮН Оксана Кирилів.
Зайшовши до просторої зали музею одразу потрапляєш у святкову атмосферу. На столі лежала розкладена висушена сировина для майстер-класу – пшениця, овес, льон, різнокольорові стрічки і один з невід’ємних атрибутів Різдва для українців – Дідух. Організатор зустрічі науковий працівник музею Ірина Ханик радо зустрічає гостей і розповідає про традицію передноворічних посиденьок у домі художника Петра Обаля. Хлопчики й дівчатка з цікавістю слухають та все поглядають на чималенький Дідух і крадькома торкають стебельця льону чи пшениці, бо кортить чим швидше навчитися своїми руками виготовляти різдвяне диво.
Оксана Кирилів розповідаючи та демонструючи вироби з соломки різдвяної тематики повністю заволоділа увагою школярів, які радо включилися у діалог, демонструючи свої знання про українські звичаї. А далі закипіла робота. Пропонуємо і нашим читачам своєрідний лайфхак: як швидко зробити головний символ Різдва – Дідух. Його виготовляли з першого зажинкового чи останнього обжинкового снопа. Цей солом’яний оберіг завжди пов’язували з духом предків, збереження традицій і пам’яті родини.
Перед тим, як плести оберіг, колоски треба висушити. А знадобляться вам для роботи стебла пшениці, жита, льону або ячменю – все залежить від вашого бажання і наявності матеріалу. Також можна додавати до обраної основної трави лікарські зілля з легким запахом. Вони не тільки прикрасять Дідух, але і допоможуть зробити його корисним, а його запах – ще більш приємним.
Для того, щоб сплести Дідух, варто обрізати зібрані колоски так, щоб всі вони були однакової довжини – 40 сантиметрів. Колоски діляться на рівні частини – по сім у кожному снопику. Це символізує сім днів тижня. Снопики перев’язуються красивими стрічками або різнокольоровими нитками біля основи самого колоска. Як варіант можна вибрати жовті й блакитні стрічки – тоді Дідух вийде не тільки красивим, але і патріотичним.
Готові снопики, прив’язують один до одного «драбинкою». Перший ряд такого плетива називають «майбутнє», в ньому має бути п’ять снопиків. Таким чином, до першого снопику, приблизно на 5 сантиметрів нижче, прикріплюється другий, аналогічно до другого – третій. І так далі. Щільний пучок з п’яти снопиків перев’язують посередині, міцно з’єднуючи між собою стовбури посередині.
Далі береться ще п’ять снопиків для «теперішнього» і стільки ж для «минулого». Вони, як і «майбутнє», зв’язуються між собою. Потім їх прив’язують до «майбутнього» так, щоб вийшло три «ноги». Кожну перев’язують у двох місцях: біля основи і внизу. «Ноги» обрізають по діагоналі, паралельно столу і обмотують поверх нитками аби залишилися колосками. У народі цей святковий сніп називали «дідом», «дідухом», «колядою», «колядничком». Він перебував в оселі переважно до Водохреща.
Звісно, щоб виготовити великий Дідух потрібно чимало часу. За відведений час під час майстер-класу юннати дізналися ази роботи над різдвяним атрибутом, та всі без винятку навчилися складати потрібну кількість колосків, правильно обмотувати їх і в кінцевому результаті кожен зробив складові Дідуха – так звані «коляднички». Та не тільки діти вчилися роботі з соломкою, а й дорослі відвідувачі майстер-класу й самі працівники музею. А на згадку всі разом зробили фото, яке наповнене різдвяним духом та святковою атмосферою.
За матеріалами редакції газети "Фортуна"
